Дії 27:19-31

¹⁹а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч.

²⁰А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...

²¹А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди.

²²А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля.

²³Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу,

²⁴та і прорік: Не бійся, Павле, бо треба тобі перед кесарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе.

²⁵Тому то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.

²⁶І ми мусимо наткнутись на острів якійсь.

²⁷А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріятицькому морю, то десь коло півночі стали домислюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.

²⁸І, запустивши оливницю, двадцять сяжнів знайшли. А від'їхавши трохи, запустити оливницю знову, і знайшли сяжнів п'ятнадцять.

²⁹І боявшись, щоб не натрапити нам на скелясті місця, ми закинули чотири кітві з корми, і благали, щоб настав день.

³⁰А коли моряки намагались утекти з корабля, і човна спускали до моря, вдаючи, ніби кітви закинути з носа хочуть,

³¹то сказав Павло сотникові й воякам: Як вони в кораблі не зостануться, то спастись ви не зможете!