23І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
24Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
25О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
26Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
27Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відтинені двері темниці, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтікали вязники.
28Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нічого лихого, всї бо ми тут.
29Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сиди,
30а, вивівши їх геть, каже: Добродії, що менї робити, щоб спастись?
31Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.
32І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.
33І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.
34І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.
35Як же настав день, прислали воїводи наличників, кажучи: Відпусти людей сих.