20Коли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,
21і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.
22І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.
23І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.
24Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.
25А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.
26І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...
27Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.
28А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!