5Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,
6то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,
7і Євангелію там звіщали.
8А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.
9Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,
10то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...
11А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...
12І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.
13А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.