8 Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї.
9 На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати.
10 Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим.
11 Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога.
12 Тим же кожен э нас за себе позалїк дасть Богу.
13 Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї.
14 Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.
15 Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер.
16 Нехай же не ганить ся ваше добре.
17 Бо царство Боже не їжа і питте, а правда, і впокій, і радощі в Дусі сьвятім.
18 Хто бо в сьому служить Христу, той любий Богові і шануваний між людьми.
19 Тому ж отеє побиваймось.за тим, що для впокою і для збудовання спільного.
