Від Марка 9:3-36

³І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити.

⁴І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом.

⁵І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один.

⁶Не знав бо, що казати: були бо полякані.

⁷І постала хмара отіняюча їх, і вийшов голос із хмари глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.

⁸І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.

⁹Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нікому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.

¹⁰І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.

¹¹І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?

¹²Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.

¹³Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотіли, як писано про него.

¹⁴І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.

¹⁵І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.

¹⁶І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?

¹⁷І озвавшись один з народу, каже: Учителю, призів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.

¹⁸І як схопить його, то рве його, й пінить ся він,і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.

¹⁹Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведіть його до мене.

²⁰І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.

²¹І спитав батька його: 3 якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.

²²І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.

²³Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.

²⁴І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.

²⁵Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повеліваю, вийди з него й більш не входь в него.

²⁶І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.

²⁷Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.

²⁸І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окреме: Чому ми не змогли вигнати його.

²⁹І рече їм: Се кодло нічим не може вийти, тільки молитвою та постом.

³⁰І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею, і не хотів, щоб хто знав.

³¹Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм; Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.

³²Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.

³³І прийшов у Капернаум, і, бувши в господі, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?

³⁴Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.

³⁵І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім і всїм слугою.

³⁶І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм-