Псалми 89:36-50

³⁶(89-37) повік буде насіння його, а престол його передо Мною як сонце,

³⁷(89-38) як місяць, він буде стояти повіки, і Свідок на хмарі правдивий... Села.

³⁸(89-39) А Ти опустив та обридив, розгнівався Ти на Свого помазанця,

³⁹(89-40) Ти неважливим зробив заповіта Свого раба, Ти скинув на землю корону його,

⁴⁰(89-41) всю горожу його поламав, твердині його обернув на руїну!...

⁴¹(89-42) Всі грабують його, хто проходить дорогою, він став для сусідів своїх посміховищем...

⁴²(89-43) Підніс Ти правицю його переслідувачів, усіх його ворогів Ти потішив,

⁴³(89-44) і Ти відвернув вістря шаблі його... у війні ж не підтримав його...

⁴⁴(89-45) Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю,

⁴⁵(89-46) скоротив Ти був дні його молодости, розтягнув над ним сором! Села.

⁴⁶(89-47) Доки, Господи, будеш ховатись назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь?

⁴⁷(89-48) Пам'ятай же про мене, яка довгота життя людського? Для чого створив Ти всіх людських синів на ніщо?

⁴⁸(89-49) Котрий чоловік буде жити, а смерти на бачитиме, збереже свою душу від сили шеолу? Села.

⁴⁹(89-50) Де Твої перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності?

⁵⁰(89-51) Згадай, Господи, про ганьбу рабів Своїх, яку я ношу в своїм лоні від усіх великих народів,