62і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
63його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
64його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
65Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
66і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!
67Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,
68а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!
69і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.
70і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,
71від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,
72і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!