60і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...
62і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
63його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
64його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
65Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
66і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!