49Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.
50Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.
51і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.
52і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.
53і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.
54і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.
55і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.
56Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,
57і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.
58і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.
59Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,
60і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...
62і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
63його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
64його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
65Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
66і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!