32Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,
33і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.
34Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,
35і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.
36і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,
37бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...
38Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,
39і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!