3підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!...
4Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої,
5виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева...
6А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,
7Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили...
8Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів...
9Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде...
10Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє?
11Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!
12А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!
13Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,
14Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,
15Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!