1Давидів. Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною воюй з тими, хто зо мною воює,
2візьми малого й великого щита, і встань мені на допомогу!
3Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: Я спасіння твоє!
4Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.
5Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
6нехай буде дорога їхна темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене,
7бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
8Нехай нагла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, бодай він до нього упав!
9А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
10Скажуть усі мої кості: Господи, хто подібний до Тебе? Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря від його дерія.
11Свідки встають неправдиві, чого я не знав питають мене,
12віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!
13А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє...
14Як приятель, буцім то брат він для мене, так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений...
15А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовкають,