Псалми 119:46-152

⁴⁶і буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої, й не зазнаю я сорому!

⁴⁷і буду я розкошувати Твоїми заповідями, бо їх полюбив,

⁴⁸і я руки свої простягну до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду роздумувати про Твої постанови!

⁴⁹Пам'ятай про те слово Своєму рабові, що його наказав Ти чекати мені.

⁵⁰Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене.

⁵¹Гордуни насміхалися з мене занадто, та я не відступив від Закону Твого!

⁵²Твої присуди я пам'ятаю відвіку, о Господи, і радію!

⁵³Буря мене обгорнула через нечестивих, що Закона Твого опускають!

⁵⁴Співи для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки.

⁵⁵Я вночі пам'ятаю ім'я Твоє, Господи, і держуся Закону Твого!

⁵⁶Оце сталось мені, бо наказів Твоїх я держуся.

⁵⁷Я сказав: Моя доля, о Господи, щоб держатись мені Твоїх слів.

⁵⁸Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!

⁵⁹Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув.

⁶⁰Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді.

⁶¹Тенета безбожних мене оточили, та я не забув про Закона Твого.

⁶²Опівночі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї.

⁶³Я приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже!

⁶⁴Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов!

⁶⁵Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.

⁶⁶Навчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я!

⁶⁷Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.

⁶⁸Ти добрий, і чиниш добро, навчи Ти мене Своїх постанов!

⁶⁹Гордуни вимишляють на мене неправду, а я цілим серцем держуся наказів Твоїх.

⁷⁰Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, а я розкошую з Закону Твого.

⁷¹Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!

⁷²Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.

⁷³Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей!

⁷⁴Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю!

⁷⁵Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти.

⁷⁶Нехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба.

⁷⁷Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя.

⁷⁸Нехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої.

⁷⁹До мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої.

⁸⁰Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився!

⁸¹Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого!

⁸²За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?...

⁸³Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув.

⁸⁴Скільки днів для Твого раба? Коли присуда зробиш моїм переслідникам?

⁸⁵Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм.

⁸⁶Усі Твої заповіді справедливі; неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!

⁸⁷Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх!

⁸⁸Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх!

⁸⁹Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває.

⁹⁰З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив і стала вона,

⁹¹усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.

⁹²Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй!

⁹³Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.

⁹⁴Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю!

⁹⁵Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю.

⁹⁶Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка!

⁹⁷Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!

⁹⁸Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя!

⁹⁹Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя!

¹⁰⁰Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх!

¹⁰¹Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого.

¹⁰²Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене.

¹⁰³Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!

¹⁰⁴Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди!

¹⁰⁵Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.

¹⁰⁶Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї.

¹⁰⁷Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи!

¹⁰⁸Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів!

¹⁰⁹У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув.

¹¹⁰Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх.

¹¹¹Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого.

¹¹²Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця.

¹¹³Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав.

¹¹⁴Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого.

¹¹⁵Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога!

¹¹⁶За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому!

¹¹⁷Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови!

¹¹⁸Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда.

¹¹⁹Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої.

¹²⁰Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів!

¹²¹Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам.

¹²²Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.

¹²³Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї.

¹²⁴Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов!

¹²⁵Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати!

¹²⁶Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.

¹²⁷Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота.

¹²⁸Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!

¹²⁹Чудові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх.

¹³⁰Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить.

¹³¹Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей.

¹³²Обернися до мене та будь милостивий мені, Як чиниш Ти тим, хто кохає імення Твоє.

¹³³Своїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові.

¹³⁴Від людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх!

¹³⁵Хай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх!

¹³⁶Пливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують...

¹³⁷Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди,

¹³⁸бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду!

¹³⁹Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої.

¹⁴⁰Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить.

¹⁴¹Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх.

¹⁴²Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина.

¹⁴³Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш!

¹⁴⁴Правда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити!

¹⁴⁵Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх!

¹⁴⁶Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх!

¹⁴⁷Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю.

¹⁴⁸Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти.

¹⁴⁹Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!

¹⁵⁰Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі,

¹⁵¹та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість!

¹⁵²Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав!