Псалми 119:42-98 - Біблія

⁴²і нехай відповім я тому, хто словом ганьбить мене, бо надіюсь на слово Твоє!

⁴³і не відіймай з моїх уст слова правди ніколи, бо я жду Твоїх присудів!

⁴⁴А я буду держатися завжди Закону Твого, на вічні віки!

⁴⁵і буду ходити в широкості, бо наказів Твоїх я шукаю.

⁴⁶і буду я перед царями звіщати про свідоцтва Твої, й не зазнаю я сорому!

⁴⁷і буду я розкошувати Твоїми заповідями, бо їх полюбив,

⁴⁸і я руки свої простягну до Твоїх заповідей, бо їх полюбив, і буду роздумувати про Твої постанови!

⁴⁹Пам'ятай про те слово Своєму рабові, що його наказав Ти чекати мені.

⁵⁰Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене.

⁵¹Гордуни насміхалися з мене занадто, та я не відступив від Закону Твого!

⁵²Твої присуди я пам'ятаю відвіку, о Господи, і радію!

⁵³Буря мене обгорнула через нечестивих, що Закона Твого опускають!

⁵⁴Співи для мене Твої постанови у домі моєї мандрівки.

⁵⁵Я вночі пам'ятаю ім'я Твоє, Господи, і держуся Закону Твого!

⁵⁶Оце сталось мені, бо наказів Твоїх я держуся.

⁵⁷Я сказав: Моя доля, о Господи, щоб держатись мені Твоїх слів.

⁵⁸Я благаю Тебе цілим серцем: Учини мені милість за словом Своїм!

⁵⁹Я розважив дороги свої, й до свідоцтв Твоїх ноги свої звернув.

⁶⁰Я спішу й не барюся виконувати Твої заповіді.

⁶¹Тенета безбожних мене оточили, та я не забув про Закона Твого.

⁶²Опівночі встаю я, щоб скласти подяку Тобі за присуди правди Твоєї.

⁶³Я приятель всім, хто боїться Тебе, й хто накази Твої береже!

⁶⁴Милосердя Твого, о Господи, повна земля, навчи Ти мене Своїх постанов!

⁶⁵Ти з рабом Своїм добре зробив, Господи, за словом Своїм.

⁶⁶Навчи мене доброго розуму та познавання, бо в заповіді Твої вірую я!

⁶⁷Доки я не страждав, блудив був, та тепер я держусь Твого слова.

⁶⁸Ти добрий, і чиниш добро, навчи Ти мене Своїх постанов!

⁶⁹Гордуни вимишляють на мене неправду, а я цілим серцем держуся наказів Твоїх.

⁷⁰Зробилось нечуле, як лій, їхнє серце, а я розкошую з Закону Твого.

⁷¹Добре мені, що я змучений був, щоб навчитися Твоїх постанов!

⁷²Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.

⁷³Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей!

⁷⁴Хто боїться Тебе, ті побачать мене та й зрадіють, бо я Твого слова чекаю!

⁷⁵Знаю я, Господи, що справедливі були Твої присуди, і справедливо мене понижав Ти.

⁷⁶Нехай буде милість Твоя на розраду мені, за словом Твоїм до Свого раба.

⁷⁷Нехай зійде на мене Твоє милосердя, й я житиму, бо Закон Твій розрада моя.

⁷⁸Нехай гордуни посоромлені будуть, бо робили нечесно, а я буду роздумувати про накази Твої.

⁷⁹До мене повернуться ті, хто боїться Тебе, і пізнають свідоцтва Твої.

⁸⁰Нехай серце моє буде чисте в Твоїх постановах, щоб я не посоромився!

⁸¹Душа моя слабне від туги за спасінням Твоїм, чекаю я слова Твого!

⁸²За словом Твоїм гаснуть очі мої та питають: Коли Ти потішиш мене?...

⁸³Хоч я став, як той міх у диму, та Твоїх постанов не забув.

⁸⁴Скільки днів для Твого раба? Коли присуда зробиш моїм переслідникам?

⁸⁵Гордуни покопали були мені ями, що не за Законом Твоїм.

⁸⁶Усі Твої заповіді справедливі; неправдиво мене переслідують, допоможи Ти мені!

⁸⁷Малощо не погубили мене на землі, та я не покинув наказів Твоїх!

⁸⁸Оживи Ти мене за Своїм милосердям, і я буду триматися свідчення уст Твоїх!

⁸⁹Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває.

⁹⁰З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив і стала вона,

⁹¹усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.

⁹²Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй!

⁹³Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.

⁹⁴Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю!

⁹⁵Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю.

⁹⁶Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка!

⁹⁷Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!

⁹⁸Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя!