134Від людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх!
135Хай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх!
136Пливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують...
137Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди,
138бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду!
139Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої.
140Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить.
141Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх.
142Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина.
143Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш!
144Правда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити!
145Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх!
146Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх!
147Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю.
148Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти.
149Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!
150Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі,
151та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість!
152Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав!
153Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого!