1Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,
2щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!
3Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,
4та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,
5її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!
6Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.