Приповісті 1:17-22

¹⁷Бож надармо поставлена сітка на очах усього крилатого:

¹⁸то вони на кров власну чатують, засідають на душу свою!

¹⁹Такі то дороги усіх, хто заздрий чужого добра: воно бере душу свого власника!

²⁰Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає,

²¹на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої:

²²Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання?