Дії 4:15-25 in Ukrainian

¹⁵ Звелівши ж їм вийти з ради, радились між собою,

¹⁶ говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.

¹⁷ Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.

¹⁸ І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.

¹⁹ Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш ніж Бога, - судіть.

²⁰ Не можна бо нам того, що видїли й що чуди, не говорити.

²¹ Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нічого, за що б їх покарати, задля народу; бо всі прославляли Бога за те, що стало ся.

²² Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стада ся ся ознака сцїлення.

²³ Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.

²⁴ Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;

²⁵ котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?

¹⁵ І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,

¹⁶ говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

¹⁷ Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.

¹⁸ І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.

¹⁹ І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

²⁰ Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!

²¹ А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.

²² Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.

²³ Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.

²⁴ Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

²⁵ Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?