Дії 2:8-19

⁸Як же се чуємо кожний власну говірку свого, в якій родились,

⁹Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Месопотамиї, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї,

¹⁰і Фригиї, і Памфилиї, й Єгипті і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї,

¹¹Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчв Боже?

¹²Здумілися ж усї, і в сумніві казали один до одного: Що се має бути?

¹³Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались.

¹⁴Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всі жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє.

¹⁵Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня.

¹⁶А єсть се, що промовив пророк Йоіл:

¹⁷І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тіло ; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодці ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся;

¹⁸і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть.

¹⁹І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землі: кров і огонь і димову куряву.