Дії 26:8-31 in Ukrainian

⁸ Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих?

⁹ Менї справдї й самому здавалось, що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити.

¹⁰ Що й робив я в Єрусалимі, і многих сьвятих замикав у темниці, прийнявши власть од архивреїв, а як убивали їх, давав мій голос.

¹¹ І по всїх школах часто караючи їх, примушував хулити; і превельми лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах.

¹² І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв,

¹³ ополуднї, парю, в дорозї видів я з неба сьвітло над сявво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною.

¹⁴ Як же всї ми попадали на землю, почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти).

¹⁵ Я ж сказав: Хто єси, Господи? Він же рече: Я, Ісус, котрого ти гониш.

¹⁶ Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі,

¹⁷ вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю,

¹⁸ відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленне гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.

¹⁹ Тим, дарю Агриппо, не протививсь я небесному видінню,

²⁰ а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всій землі Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи діла, достойні покаяння.

²¹ За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотіли вбити.

²² Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нічого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойеей:

²³ що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам.

²⁴ Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять.

²⁵ Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю.

²⁶ Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось.

²⁷ Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш.

²⁸ Агриппа ж каже до Павла: О, мало не вговорив єси мене бути Християнином.

²⁹ Павел же рече: Бажав би я від Бога, щоб чи за малий чи за довгий (час) не тільки ти, та й усї, хто чує мене сьогодні, стались такими, як я, окрім оцїх кайданів.

³⁰ І, як промовив се, устав цар і игемон і Вереникия і ті, що сиділи з ними,

³¹ і, одійшовши на бік, розмовляли між собою, говорячи, що нічого смерти достойного не робить чоловік сей.

⁸ Чому ви вважаєте за неймовірне, що Бог воскрешає померлих?

⁹ Правда, думав був я, що мені належить чинити багато ворожого проти Ймення Ісуса Назарянина,

¹⁰ що я в Єрусалимі й робив, і багато кого зо святих до в'язниць я замкнув, як отримав був владу від первосвящеників; а як їх убивали, я голос давав проти них.

¹¹ І часто по всіх синагогах караючи їх, до богозневаги примушував я, а лютуючи вельми на них, переслідував їх навіть по закордонних містах.

¹² Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників,

¹³ то опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!...

¹⁴ І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку!

¹⁵ А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він відказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти.

¹⁶ Але підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з'явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі.

¹⁷ Визволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю,

¹⁸ відкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими.

¹⁹ Через це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному,

²⁰ але мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння.

²¹ Через це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти.

²² Але, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має,

²³ що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам!

²⁴ Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму!

²⁵ А Павло: Не дурію сказав, о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму.

²⁶ Цар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього щобудь сховалось від нього, бо не в закутку діялось це.

²⁷ Чи віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш.

²⁸ Агріппа ж Павлові: Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином...

²⁹ А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів...

³⁰ І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів.

³¹ І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить!