Дії 15:7-24

⁷Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.

⁸І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,

⁹і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.

¹⁰Тепер же чого спокутуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, ні ми не здолїли носити.

¹¹Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.

¹²Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.

¹³Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.

¹⁴Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.

¹⁵З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:

¹⁶Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,

¹⁷щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.

¹⁸Звісні од віку Богові всі діла Його.

¹⁹То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;

²⁰а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.

²¹Мойсей бо від стародавніх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.

²²Зводили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів мізк братами,

²³написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.

²⁴Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;