Від Івана 4:22-39

²²Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.

²³Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.

²⁴Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.

²⁵Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.

²⁶Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...

²⁷І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?

²⁸Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:

²⁹Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?

³⁰І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.

³¹Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!

³²А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.

³³Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?

³⁴Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

³⁵Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!

³⁶А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.

³⁷Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.

³⁸Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.

³⁹З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!