Від Івана 19:22-41

²²Пилат відповів: Що я написав написав!

²³Розп'явши ж Ісуса, вояки взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка, теж і хітона. А хітон був не шитий, а витканий цілий відверху.

²⁴Тож сказали один до одного: Не будемо дерти його, але жереба киньмо на нього, кому припаде. Щоб збулося Писання: Поділили одежу Мою між собою, і метнули про шату Мою жеребка. Вояки ж це й зробили...

²⁵Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.

²⁶Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син!

²⁷Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе.

²⁸Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: Прагну!

²⁹Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його.

³⁰А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось!... І, голову схиливши, віддав Свого духа...

³¹Був же день Приготовлення, тож юдеї, щоб тіла на хресті не зосталися в суботу, був бо Великдень тієї суботи просили Пилата зламати голінки розп'ятим, і зняти.

³²Тож прийшли вояки й поламали голінки першому й другому, що розп'ятий з Ним був.

³³Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голінок Йому не зламали,

³⁴та один з вояків списом бока Йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода.

³⁵І самовидець засвідчив, і правдиве свідоцтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви.

³⁶о це сталось тому, щоб збулося Писання: Йому кості ламати не будуть!

³⁷І знов друге Писання говорить: Дивитися будуть на Того, Кого прокололи.

³⁸Потім Йосип із Аріматеї, що був учень Ісуса, але потайний, бо боявся юдеїв, став просити Пилата, щоб тіло Ісусове взяти. І дозволив Пилат. Тож прийшов він, і взяв тіло Ісусове.

³⁹Прибув також і Никодим, що давніше приходив вночі до Ісуса, і смирну приніс, із алоєм помішану, щось літрів із сто.

⁴⁰Отож, узяли вони тіло Ісусове, та й обгорнули його плащаницею із пахощами, як є звичай ховати в юдеїв.

⁴¹На тім місці, де Він був розп'ятий, знаходився сад, а в саду новий гріб, що в ньому ніколи ніхто не лежав.