Від Луки 9:14-45 in Ukrainian

¹⁴ Було бо до пяти тисяч чоловіка. Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро.

¹⁵ І зробили так, і посадовили всіх.

¹⁶ Узявши ж пять хлібів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом.

¹⁷ І їли, й наситились усї; і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів.

¹⁸ І сталось, як Він молив ся на самотї, були з Ним ученики; й спитав їх, глаголючи: Хто я, каже народ?

¹⁹ Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель; другі: Ілия; инші ж: Що один пророк із старих воскрес.

²⁰ Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий.

²¹ Він же, заказавши їм, повелїв нікому не казати про се,

²² глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.

²³ Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе й бере хрест, свій щодня, та й іде слїдом за мною.

²⁴ Хто бо хоче душу свою спасти погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її.

²⁵ Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши?

²⁶ Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.

²⁷ Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже.

²⁸ Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись.

²⁹ І, як молив ся Він вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча.

³⁰ І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия;

³¹ вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі.

³² Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним.

³³ І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже.

³⁴ Як же він се говорив, постала хмара, та й отінила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару.

³⁵ І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його.

³⁶ А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нікому не оповідали в ті дні нїчого, що бачили.

³⁷ Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.

³⁸ І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене.

³⁹ І ось дух хапав його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його.

⁴⁰ І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли.

⁴¹ І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.

⁴² Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.

⁴³ З'умляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всі дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:

⁴⁴ Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі.

⁴⁵ Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се.

¹⁴ Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти.

¹⁵ І зробили отак, і всіх їх розсадили.

¹⁶ І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові.

¹⁷ І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів...

¹⁸ І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають?

¹⁹ Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків.

²⁰ А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого!

²¹ Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це.

²² І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!

²³ А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде.

²⁴ Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.

²⁵ Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?

²⁶ Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів.

²⁷ Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого.

²⁸ І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.

²⁹ І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.

³⁰ І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,

³¹ що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.

³² А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому.

³³ І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить...

³⁴ А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару.

³⁵ І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

³⁶ А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.

³⁷ А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.

³⁸ І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!

³⁹ А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.

⁴⁰ І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.

⁴¹ А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!

⁴² А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.

⁴³ І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:

⁴⁴ Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук...

⁴⁵ Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.