Від Луки 9:14-45

¹⁴Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до учнів Своїх: Розсадіть їх рядами по п'ятидесяти.

¹⁵І зробили отак, і всіх їх розсадили.

¹⁶І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові.

¹⁷І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів...

¹⁸І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: За кого Мене люди вважають?

¹⁹Вони ж відповіли та сказали: За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, що воскрес один із давніх пророків.

²⁰А Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро ж відповів та сказав: За Христа Божого!

²¹Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це.

²²І сказав Він: Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, але третього дня Він воскресне!

²³А до всіх Він промовив: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде.

²⁴Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.

²⁵Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?

²⁶Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів.

²⁷Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого.

²⁸І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.

²⁹І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.

³⁰І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля,

³¹що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.

³²А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому.

³³І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі! Він не знав, що говорить...

³⁴А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару.

³⁵І почувся ось голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!

³⁶А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.

³⁷А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.

³⁸І закричав ось один чоловік із народу й сказав: Учителю, благаю Тебе, зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!

³⁹А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.

⁴⁰І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли.

⁴¹А Ісус відповів і промовив: О, роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!

⁴²А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.

⁴³І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:

⁴⁴Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук...

⁴⁵Проте не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.