Від Луки 24:3-42

³І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.

⁴І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.

⁵Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?

⁶Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,

⁷глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути.

⁸І згадали слова Його,

⁹і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.

¹⁰Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се.

¹¹І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.

¹²Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.

¹³І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.

¹⁴І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.

¹⁵І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.

¹⁶Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його.

¹⁷Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?

¹⁸Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?

¹⁹І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом,

²⁰як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його.

²¹Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся;

²²тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі

²³і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленне ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.

²⁴І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так,, як і жінки казали; Його ж не бачили.

²⁵І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!

²⁶Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?

²⁷І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него.

²⁸І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі.

²⁹Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.

³⁰І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм.

³¹їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.

³²І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?

³³І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними,

³⁴як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові.

³⁵І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.

³⁶Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.

³⁷Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.

³⁸І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?

³⁹Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.

⁴⁰І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.

⁴¹Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?

⁴²Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).