Від Луки 1:48-77 in Ukrainian

⁴⁸ що споглянув на смиренне слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:

⁴⁹ бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.

⁵⁰ І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.

⁵¹ Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх ;

⁵² поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;

⁵³ голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;

⁵⁴ прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,

⁵⁵ (як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки.

⁵⁶ Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.

⁵⁷ Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.

⁵⁸ І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.

⁵⁹ І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.

⁶⁰ І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.

⁶¹ І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.

⁶² Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.

⁶³ І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.

⁶⁴ Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.

⁶⁵ І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.

⁶⁶ І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.

⁶⁷ І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:

⁶⁸ Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленве народові своєму,

⁶⁹ і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,

⁷⁰ (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)

⁷¹ спасенне од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших,

⁷² щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,

⁷³ клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,

⁷⁴ та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,

⁷⁵ служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого.

⁷⁶ А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його;

⁷⁷ щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,

⁴⁸ що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,

⁴⁹ бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,

⁵⁰ і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!

⁵¹ Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!

⁵² Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,

⁵³ удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!

⁵⁴ Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,

⁵⁵ як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!

⁵⁶ І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.

⁵⁷ А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.

⁵⁸ І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.

⁵⁹ І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.

⁶⁰ І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!

⁶¹ А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям!

⁶² І кивали до батька його, як хотів би назвати його?

⁶³ Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.

⁶⁴ І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!

⁶⁵ І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...

⁶⁶ А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.

⁶⁷ Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

⁶⁸ Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

⁶⁹ Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,

⁷⁰ як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,

⁷¹ що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

⁷² що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

⁷³ що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,

⁷⁴ щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

⁷⁵ у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

⁷⁶ Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,

⁷⁷ щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,