Від Луки 18:14-43 in Ukrainian

¹⁴ Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.

¹⁵ Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.

¹⁶ Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.

¹⁷ Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.

¹⁸ І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу.

¹⁹ Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один. Бог.

²⁰ Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.

²¹ Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.

²² Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.

²³ Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.

²⁴ Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!

²⁵ Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

²⁶ Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?

²⁷ Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.

²⁸ Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

²⁹ Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,

³⁰ та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життв вічне.

³¹ Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.

³² Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,

³³ і бивши убють Його; а третього дня воскресне.

³⁴ А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.

³⁵ Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;

³⁶ чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.

³⁷ Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.

³⁸ І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.

³⁹ А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.

⁴⁰ Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,

⁴¹ глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.

⁴² А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.

⁴³ І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.

¹⁴ Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

¹⁵ До Нього ж приносили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.

¹⁶ А Ісус їх покликав та й каже: Пустіте дітей, щоб до Мене приходили, і не забороняйте їм, бо таких Царство Боже.

¹⁷ Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, як дитя, той у нього не ввійде!

¹⁸ І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?

¹⁹ Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!

²⁰ Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір.

²¹ А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого!

²² Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!

²³ А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий.

²⁴ Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!

²⁵ Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...

²⁶ Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?

²⁷ А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!

²⁸ І промовив Петро: От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом.

²⁹ А Ісус відказав їм: Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,

³⁰ і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне.

³¹ І, взявши Дванадцятьох, промовив до них: Оце в Єрусалим ми йдемо, і все здійсниться, що писали Пророки про Людського Сина.

³² Бо Він виданий буде поганам, і буде осміяний, і покривджений, і опльований,

³³ і, збичувавши, уб'ють Його, але третього дня Він воскресне!

³⁴ Та з цього нічого вони не збагнули, і ця річ перед ними закрита була, і сказаного вони не розуміли.

³⁵ І сталось, як Він наближався був до Єрихону, один невидющий сидів при дорозі й просив.

³⁶ А коли він прочув, що проходить народ, то спитався: Що це таке?

³⁷ А йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

³⁸ І став він кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!

³⁹ А ті, що попереду йшли, сварились на нього, щоб він замовк, а він іще більше кричав: Сину Давидів, змилуйся надо мною!

⁴⁰ І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той наблизивсь до Нього, то Він запитався його:

⁴¹ Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі? А той відповів: Господи, нехай стану видющим!

⁴² Ісус же до нього сказав. Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!

⁴³ І зараз видющим той став, і пішов вслід за Ним, прославляючи Бога. А всі люди, бачивши це, віддали хвалу Богові.