Від Луки 18:14-43

¹⁴Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.

¹⁵Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.

¹⁶Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.

¹⁷Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.

¹⁸І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу.

¹⁹Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один. Бог.

²⁰Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.

²¹Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.

²²Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.

²³Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.

²⁴Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!

²⁵Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

²⁶Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?

²⁷Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.

²⁸Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

²⁹Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,

³⁰та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життв вічне.

³¹Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.

³²Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,

³³і бивши убють Його; а третього дня воскресне.

³⁴А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.

³⁵Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;

³⁶чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.

³⁷Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.

³⁸І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.

³⁹А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.

⁴⁰Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,

⁴¹глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.

⁴²А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.

⁴³І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.