Від Луки 10:25-41 in Ukrainian

²⁵ І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічне насліджу?

²⁶ Він же рече до него: В законі що написано? як читаєш?

²⁷ Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.

²⁸ Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.

²⁹ Він же, хотївши справдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближній?

³⁰ Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один йшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, дійшли, зоставивши півмертвого.

³¹ Случаєм ійшов якийсь священик дорогою цією, і, побачивши його, пройшов мимо.

³² Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.

³³ Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,

³⁴ і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;

³⁵ а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.

³⁶ Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?

³⁷ Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тоді йому Ісус: Їди й ти чини так.

³⁸ Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він у в одно село, жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.

³⁹ А була в неї сестра, звана Мария, котра, сівши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.

⁴⁰ Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.

⁴¹ Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,

²⁵ І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?

²⁶ Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?

²⁷ А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.

²⁸ Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.

²⁹ А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?

³⁰ А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.

³¹ Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.

³² Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.

³³ Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.

³⁴ І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.

³⁵ А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.

³⁶ Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?

³⁷ А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!

³⁸ І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.

³⁹ Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.

⁴⁰ А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла.

⁴¹ Господь же промовив у відповідь їй: Марто, Марто, турбуєшся й журишся ти про багато чого,