1Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.
2Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.
3Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.
4Не носіть калитки, нї торбини, ні обувя, і нїкого в дорозі не витайте.
5У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;
6і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.
7У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що в в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.
8І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед, вами,
9і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть ім: Наближилось до вас царство Боже.
10У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:
11І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.
12Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, ніж городові тому.
13Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.
14Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, ніж вам.
15І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.
16Хто слухав вас, мене слухав; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.
17І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.
18Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.
19Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й ніщо вам не шкодити ме.
20Тільки ж бо сим не втішайтесь, що духи вам корять ся; втішайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.
21Того часу зрадїв духом Ісус, і рече; Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось, перед Тобою.