8 (7-9) Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого як яблука!...
9 (7-10) А уста твої як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
10 (7-11) Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!
