45 Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.
46 А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.
47 Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.
48 і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.
49 Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.
50 Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.
51 і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.
52 і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.
53 і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.
54 і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.
55 і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.
56 Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,
57 і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.
58 і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.
59 Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,
60 і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...
62 і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
63 його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
64 його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
65 Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
66 і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!
67 Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,
68 а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!
69 і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.
70 і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,
71 від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,
72 і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!
