6 (39-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте!
7 (39-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона!
8 (39-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного!
9 (39-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив,
