1 Слова Лемуїла, царя Масси, що ними навчала його його мати:
2 Що, сину мій, і що, сину утроби моєї, і що, сину обітниць моїх?
3 Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнувальниць царів!
4 Не царям, Лемуїле, вино, не царям, і напій той п'янкий не князям,
5 щоб не впився він та не забув про Закона, і щоб не змінив для всіх гноблених права!
6 Дайте напою п'янкого тому, хто гине, а вина гіркодухим:
7 він вип'є й забуде за бідність свою, і муки своєї вже не пам'ятатиме!
8 Відкривай свої уста немові, для суда всім нещасним.
9 Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного.
10 Хто жінку чеснотну знайде? а ціна її більша від перел:
11 довіряє їй серце її чоловіка, і йому не забракне прибутку!
12 Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі дні свого життя.
13 Шукає вона вовни й льону, і робить охоче своїми руками.
14 Вона, немов кораблі ті купецькі, здалека спроваджує хліб свій.
15 І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а порядок служницям своїм.
16 Про поле вона намишляла, і його набула, із плоду долоней своїх засадила вона виноградника.
17 Вона підперізує силою стегна свої та зміцняє рамена свої.
