2 Бо думаю, що немудріший за кожного я, і не маю я людського розуму,
3 і не навчився я мудрости, і не знаю пізнання святих...
4 Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш?
5 Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.
7 Двох речей я від Тебе просив, не відмов мені, поки помру:
8 віддали Ти від мене марноту та слово брехливе, убозтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для мене призначеним,
9 щоб я не переситився та й не відрікся, і не сказав: Хто Господь? і щоб я не збіднів і не крав, і не зневажив Ім'я мого Бога.
10 Раба не обмовляй перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
11 Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє,
12 покоління, що чисте в очах своїх, та від бруду свого не обмите,
13 покоління, які гордісні очі його, а повіки його як піднеслися!
14 Покоління, що в нього мечі його зуби, а гострі ножі його щелепи, щоб пожерти убогих із краю й нужденних з землі!
15 Дві дочки в кровожерця: Дай, дай! Оці три не наситяться, чотири не скажуть досить:
