2 Коли множаться праведні, радіє народ, як панує ж безбожний то стогне народ.
3 Людина, що мудрість кохає, потішує батька свого, а хто попасає блудниць, той губить маєток.
4 Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його.
5 Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить.
6 У провині людини лихої знаходиться пастка, а справедливий радіє та тішиться.
7 Праведний знає про право вбогих, безбожний же не розуміє пізнання про це.
8 Люди глузливі підбурюють місто, а мудрі утишують гнів.
9 Мудра людина, що правується із нерозумним, то чи гнівається, чи сміється, спокою не знає.
10 Кровожерці ненавидять праведного, справедливі ж шукають спасти його душу.
11 Глупак увесь свій гнів увиявляє, а мудрий назад його стримує.
12 Володар, що слухає слова брехливого, безбожні всі слуги його!
13 Убогий й гнобитель стрічаються, їм обом Господь очі освітлює.
14 Як цар правдою судить убогих, стоятиме трон його завжди.
15 Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою.
16 Як множаться несправедливі провина розмножується, але праведні бачитимуть їхній упадок.
17 Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі.
