13 Уподоба царям губи праведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його.
15 У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною.
16 Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла!
17 Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює.
18 Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком бундючність.
19 Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними.
20 Хто вважає на слово, той знайде добро, хто ж надію складає на Господа буде блаженний.
21 Мудросердого кличуть розумний, а солодощ уст прибавляє науки.
22 Розум джерело життя власникові його, а картання безумних глупота.
23 Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навчання.
24 Приємні слова щільниковий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 Буває, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.
26 Людина трудяща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 Нікчемна людина копає лихе, а на устах її як палючий огонь.
28 Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів.
29 Насильник підмовлює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 Хто прижмурює очі свої, той крутійства видумує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 Сивизна то пишна корона, знаходять її на дорозі праведности.
32 Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста.
33 За пазуху жереб вкладається, та ввесь його вирок від Господа.
