Дії 9:13-40 in Ukrainian

¹³ Відказав же Ананїя: Господи, я чув од многих про чоловіка сього, скільки він зла заподіяв сьвятим твоїм у Єрусалимі;

¹⁴ і тут має власть од архиєреїв вязати всїх, хто призиває імя Твоє.

¹⁵ Рече ж до него Господь: Іди, бо сей у мене вибрана посудина, щоб нести ймя моє перед поган, і царів і синів Ізраїлевих:

¹⁶ я бо покажу йому, скільки мусить він за ймя моє терпіти.

¹⁷ ІІійшовши Ананїя, ввійшов у господу та, положивши на него руки, рече: Савле брате! Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозі, котрою йшов єси, післав мене, щоб ти прозрів і сповнив ся Духом сьвятим.

¹⁸ І зараз із очей йому, мов би луска, спало, і прозрів того часу, та й вставши, охрестив ся.

¹⁹ І прийнявши їжу, покрепив ся. Був же Савло з учениками, що в Дамаску, днїв кілька.

²⁰ І зараз проповідував по школах Христа, що се Син Божий.

²¹ Дивувались же усї, хто чув, і казали: Чи се не той, що погубляв у Єрусалимі призиваючих се імя, та й сюди на те прийшов, щоб, звязавши їх, вести до архиєреїв?

²² А Савло вбивавсь у силу та в силу, й перемагав Жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос.

²³ Як же сповнилось доволї днїв, змовили ся Жиди, вбити його.

²⁴ Довідав ся ж Савло про змову їх. А вони стерегли воріт день і ніч, щоб його вбити.

²⁵ Взявши ж його ученики в ночі, спустили через мур у коші.

²⁶ Прийшовши ж Савло в Єрусалим, пробував пристати в ученики; та всі боялись його, не діймаючи віри, що він ученик.

²⁷ Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видїв Господа, і як він глаголав йому, та як у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове.

²⁸ І ввіходив і виходив з ними в Єрусалимі.

²⁹ І одважно проповідував імя Господа Ісуса й розмовляв і змагав ся з Єленянами; вони ж лагодились убити його.

³⁰ Довідавшись же брати, привели його в Кесарию, та й вислали його в Тарс.

³¹ Церкви ж по всій Юдеї і Галилеї і Самариї мали впокій, будуючись і ходячи в страсї Господнім, а потіхою сьвятого Духа намножувались.

³² Стало ся ж, як переходив Петр усї, прийшов і до сьвятих, що проживали в Лиддї.

³³ Знайшов же там одного чоловіка, на ймя Єнея, що на ліжку лежав вісїм років, будучи розслабленим.

³⁴ І рече йому Петр: Єнею, оздоровлює тебе Ісус Христос; устань, та й постели собі. І зараз устав.

³⁵ І бачили його всі, що жили в Лиддї та в Саронї, котрі навернулись до Господа.

³⁶ Була ж в Йоппиї одна учениця, на ймя Тавита, що перекладом зветь ся: Сарна. Ся була повна добрих учинків і милостинї, що робила.

³⁷ Стало ся ж, що тими днями занедужавши, вмерла вона. Обмивши ж її, положили в гірницї.

³⁸ Як же близько була Лидда від Йоппиї, то ученики, почувши, що Петр там, післали двох чоловіків до него, просячи, щоб не загаявсь прийти до них.

³⁹ Устав же Петр, та й пійшов а ними. Як же прийшов, повели його в гірницю; і обступили його всї вдовицї плачучи й показуючи одежу й шматтє, що їм посправляла, бувши з ними Сарна.

⁴⁰ Випровадивши ж Петр усїх і приклонивши колїна, молив ся, і, обернувшнсь до тіла, рече: Тавито, встань, вона ж відкрила очі свої і, побачивши Петра, сіла.

¹³ Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм!

¹⁴ І тут має владу від первосвящеників, щоб в'язати усіх, хто кличе Ім'я Твоє.

¹⁵ І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля.

¹⁶ Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім'я Моє.

¹⁷ І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з'явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого!

¹⁸ І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став... І, вставши, охристився,

¹⁹ і, прийнявши поживу, на силах зміцнів.

²⁰ І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса, що Він Божий Син,

²¹ І дивом усі дивувалися, хто чув, і говорили: Хіба це не той, що переслідував в Єрусалимі визнавців оцього Ім'я, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов'язати й привести до первосвящеників?

²² А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удоводнюючи, що Той то Христос.

²³ А як часу минуло доволі, юдеї змовилися його вбити,

²⁴ та Савлові стала відома їхня змова. А вони день і ніч чатували в воротях, щоб убити його.

²⁵ Тому учні забрали його вночі, та й із муру спустили в коші.

²⁶ А коли він до Єрусалиму прибув, то силкувався пристати до учнів, та його всі лякалися, не вірячи, що він учень.

²⁷ Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове Ймення.

²⁸ І він із ними входив і виходив до Єрусалиму, і відважно звіщав в Ім'я Господа.

²⁹ Він також розмовляв й сперечався з огреченими, а вони намагалися вбити його.

³⁰ Тому браття, довідавшися, відвели його до Кесарії, і до Тарсу його відіслали.

³¹ А Церква по всій Юдеї, і Галілеї, і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в страсі Господньому, і сповнялася втіхою Духа Святого.

³² І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді.

³³ Знайшов же він там чоловіка одного, на ймення Еней, що на ліжку лежав вісім років, він розслаблений був.

³⁴ І промовив до нього Петро: Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели собі сам! І той зараз устав...

³⁵ І його оглядали усі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які навернулися до Господа.

³⁶ А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила.

³⁷ І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й поклали в горниці.

³⁸ А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: Не гайся прибути до нас!

³⁹ І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в горницю. І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була.

⁴⁰ Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай! А вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра...