Дії 8:2-32 in Ukrainian

² Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему

³ Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволікаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю,

⁴ Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово.

⁵ І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа.

⁶ І вважав народ на слова Филипові однодушне, слухавши і бачивши ознаки, що він робив.

⁷ З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись.

⁸ І стались радощі великі в городі тому.

⁹ Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городі, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий.

¹⁰ На него вважали всі від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа.

¹¹ Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх.

¹² Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки.

¹³ Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся.

¹⁴ Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана,

¹⁵ котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого.

¹⁶ (Ще бо ні на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.)

¹⁷ Тоді клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа.

¹⁸ Видівши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей,

¹⁹ говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого.

²⁰ Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути.

²¹ Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом.

²² Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.

²³ Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе.

²⁴ Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали.

²⁵ Ті ж, що сьвідвували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували.

²⁶ Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде 8 Єрусалиму в Газу; вона пуста.

²⁷ І вставши дійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим;

²⁸ і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю.

²⁹ Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього.

³⁰ Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш?

³¹ Вія же каже: Як бо можу, коли ніхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилізши, сїв в ним.

³² Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкривав уст своїх.

² І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.

³ А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...

⁴ Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.

⁵ Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.

⁶ А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.

⁷ Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.

⁸ І радість велика в тім місті була!

⁹ Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.

¹⁰ Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика!

¹¹ Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.

¹² Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.

¹³ Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.

¹⁴ Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.

¹⁵ А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,

¹⁶ бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса.

¹⁷ Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!

¹⁸ Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,

¹⁹ і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!

²⁰ Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!

²¹ У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.

²² Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!

²³ Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.

²⁴ А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили...

²⁵ А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.

²⁶ А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона.

²⁷ І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,

²⁸ вертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю.

²⁹ А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу.

³⁰ Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш?

³¹ А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.

³² А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!