Дії 5:8-27 in Ukrainian

⁸ Озвав ся ж до неї Петр: Скажи мені, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.

⁹ Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.

¹⁰ Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.

¹¹ І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.

¹² Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.

¹³ З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.

¹⁴ І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.)

¹⁵ Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тінь отїнила кого з них.

¹⁶ Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.

¹⁷ Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,

¹⁸ і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.

¹⁹ Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:

²⁰ Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.

²¹ Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.

²² Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темниці, і вернувшись, оповіли,

²³ говорячи; Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в середині не знайшли.

²⁴ Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнівались, що б воно таке було.

²⁵ Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.

²⁶ Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.

²⁷ І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,

⁸ І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.

⁹ До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...

¹⁰ І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

¹¹ І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...

¹² А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.

¹³ А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

¹⁴ І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,

¹⁵ так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.

¹⁶ І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

¹⁷ А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

¹⁸ і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.

¹⁹ Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

²⁰ Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.

²¹ Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.

²² А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

²³ говорячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!

²⁴ Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.

²⁵ Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.

²⁶ Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.

²⁷ Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи: