Дії 5:3-34 in Ukrainian

³ Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з ціни за землю?

⁴ Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй власті було? На що положив єси в твоєму серці діло таке? Ти обманив не людей, а Бога.

⁵ Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обвяв страх великий усіх, що чули се.

⁶ Уставши молодцї, взяли його і винісши поховали.

⁷ І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.

⁸ Озвав ся ж до неї Петр: Скажи мені, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.

⁹ Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.

¹⁰ Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.

¹¹ І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.

¹² Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.

¹³ З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.

¹⁴ І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.)

¹⁵ Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тінь отїнила кого з них.

¹⁶ Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.

¹⁷ Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,

¹⁸ і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.

¹⁹ Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:

²⁰ Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.

²¹ Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.

²² Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темниці, і вернувшись, оповіли,

²³ говорячи; Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в середині не знайшли.

²⁴ Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнівались, що б воно таке було.

²⁵ Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.

²⁶ Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.

²⁷ І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,

²⁸ кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.

²⁹ Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу нїж людям.

³⁰ Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.

³¹ Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса; щоб дати покаянне Ізраїлеві і оставленнє гріхів.

³² І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим,, хто корить ся Йому.

³³ Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.

³⁴ Уставши ж у раді один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,

³ І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?

⁴ Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

⁵ Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

⁶ Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.

⁷ І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.

⁸ І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.

⁹ До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...

¹⁰ І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

¹¹ І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це...

¹² А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.

¹³ А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

¹⁴ І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,

¹⁵ так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.

¹⁶ І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

¹⁷ А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

¹⁸ і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.

¹⁹ Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

²⁰ Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.

²¹ Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.

²² А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

²³ говорячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!

²⁴ Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.

²⁵ Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.

²⁶ Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.

²⁷ Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

²⁸ Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас...

²⁹ Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!

³⁰ Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.

³¹ Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.

³² А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.

³³ Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?...

³⁴ І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.