Дії 4:5-29 in Ukrainian

⁵ І сталось, зібрались у ранцї князі їх та старші, та письменники в Єрусалимі,

⁶ та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,

⁷ і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?

⁸ Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!

⁹ коли в нас. оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,

¹⁰ то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розняли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.

¹¹ Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;

¹² і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.

¹³ Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,

¹⁴ і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.

¹⁵ Звелівши ж їм вийти з ради, радились між собою,

¹⁶ говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.

¹⁷ Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.

¹⁸ І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.

¹⁹ Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш ніж Бога, - судіть.

²⁰ Не можна бо нам того, що видїли й що чуди, не говорити.

²¹ Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нічого, за що б їх покарати, задля народу; бо всі прославляли Бога за те, що стало ся.

²² Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стада ся ся ознака сцїлення.

²³ Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.

²⁴ Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;

²⁵ котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?

²⁶ Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.

²⁷ Бо зібрали ся оправдана сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,

²⁸ зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.

²⁹ І нинї. Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,

⁵ І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,

⁶ і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.

⁷ І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?

⁸ Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!

⁹ Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,

¹⁰ нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!

¹¹ Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!

¹² І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.

¹³ А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.

¹⁴ Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.

¹⁵ І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,

¹⁶ говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.

¹⁷ Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.

¹⁸ І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.

¹⁹ І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?

²⁰ Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!

²¹ А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.

²² Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.

²³ Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.

²⁴ Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!

²⁵ Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?

²⁶ Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.

²⁷ Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,

²⁸ учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.

²⁹ І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,