Дії 2:4-44 in Ukrainian

⁴ І сповнились усі Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.

⁵ Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом.

⁶ Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють.

⁷ Здуміли ся ж усі і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всі оце сі, що розмовляють, Галилейцї?

⁸ Як же се чуємо кожний власну говірку свого, в якій родились,

⁹ Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Месопотамиї, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї,

¹⁰ і Фригиї, і Памфилиї, й Єгипті і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї,

¹¹ Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчв Боже?

¹² Здумілися ж усї, і в сумніві казали один до одного: Що се має бути?

¹³ Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались.

¹⁴ Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всі жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє.

¹⁵ Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня.

¹⁶ А єсть се, що промовив пророк Йоіл:

¹⁷ І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тіло ; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодці ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся;

¹⁸ і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть.

¹⁹ І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землі: кров і огонь і димову куряву.

²⁰ Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний.

²¹ І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся.

²² Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте,

²³ Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили.

²⁴ Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї.

²⁵ Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся.

²⁶ Тим звеселилось серце мов, і зрадїв язик мій; ще ж і тіло мов оселить ся в надії.

²⁷ Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння,

²⁸ Обявив єси мені дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм.

²⁹ Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня.

³⁰ Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тілу підійме Христа сидіти на престолі його,

³¹ предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тіло не видїло зотлїння.

³² Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки.

³³ Правицею яс Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.

³⁴ Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,

³⁵ доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх.

³⁶ Твердо ж нехай знав ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли.

³⁷ Почувши ж се, домякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів : Що ж робити нам, мужі брати?

³⁸ Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа.

³⁹ Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всіх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш.

⁴⁰ І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла.

⁴¹ Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три.

⁴² Пробували ж у науці апостолській, і в общині, і в ламанню хліба, і в молитвах.

⁴³ Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів.

⁴⁴ І всі віруючі були вкупі, і все було в них спільне;

⁴ Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.

⁵ Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.

⁶ А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...

⁷ Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?

⁸ Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?

⁹ Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,

¹⁰ і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,

¹¹ юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!

¹² І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?

¹³ А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!

¹⁴ Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!

¹⁵ Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,

¹⁶ а це те, що пророк Йоіл передрік:

¹⁷ І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.

¹⁸ І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!

¹⁹ І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму.

²⁰ Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

²¹ І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться.

²² Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

²³ Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили.

²⁴ Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.

²⁵ Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

²⁶ Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.

²⁷ Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

²⁸ Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!

²⁹ Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.

³⁰ А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,

³¹ у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.

³² Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

³³ А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

³⁴ Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,

³⁵ доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

³⁶ Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!

³⁷ Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?

³⁸ А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!

³⁹ Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.

⁴⁰ І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!

⁴¹ Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!

⁴² І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.

⁴³ І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.

⁴⁴ А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.