Дії 27:8-22 in Ukrainian

⁸ і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.

⁹ Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже піст минув, то радив Павел,

¹⁰ кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.

¹¹ Сотник же керманичеві і властителеві корабля довіряв більш, ніж тому, що сказав Павел.

¹² Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна. б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристані Крицькій, що лежить між вітром полуденнім і західнїм.

¹³ Як же повіяв полуденнїй вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.

¹⁴ Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.

¹⁵ Як же підхопило корабля і неможна було противитись вітрові, то віддались ми і носило нас.

¹⁶ На остров же якийсь набігши, званий Кдавда, на силу здолїли удержати човна,

¹⁷ котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.

¹⁸ А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.

¹⁹ А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.

²⁰ Як же нї сонце, ні зорі не являлись многі дні, і надягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.

²¹ Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.

²² А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.

⁸ І коли ми насилу минули його, то припливли до одного місця, що зветься Доброю Пристанню, недалеко якого знаходиться місто Ласея.

⁹ А як часу минуло багато, і була вже плавба небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,

¹⁰ говорячи їм: О мужі! Я бачу, що буде плавба з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу й корабля, але й для наших душ.

¹¹ Та сотник довіряв більше стерничому та власникові корабля, ніж тому, що Павло говорив.

¹² А що пристань була на зимівлю невигідна, то більшість давала пораду відплинути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітрам із півдня та з півночі.

¹³ А як вітер південний повіяв, то подумали, що бажання вони досягли, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.

¹⁴ Але незабаром ударив на них рвачкий вітер, що зветься евроклідон.

¹⁵ А коли корабель був підхоплений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й понеслися.

¹⁶ І наїхали ми на один острівець, що Клавдою зветься, і човна насилу затримати змогли.

¹⁷ Коли ж його витягли, то засобів допомічних добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітрила, і носилися так.

¹⁸ А коли зачала буря міцно нас кидати, то другого дня стали ми розвантажуватись,

¹⁹ а третього дня корабельне знаряддя ми повикидали власноруч.

²⁰ А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зорі, і буря чимала на нас напирала, то останню надію ми втратили, щоб нам урятуватись...

²¹ А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, і обминули б були ці терпіння та шкоди.

²² А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні одна душа з вас не згине, окрім корабля.