Дії 16:17-27 in Ukrainian

¹⁷ Ся, йдучи слїдом за Павлом та. за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.

¹⁸ Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.

¹⁹ Видївши ж пани її, що пропала надія заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.

²⁰ І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,

²¹ і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.

²² І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звеліли бити їх.

²³ І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх

²⁴ Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.

²⁵ О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.

²⁶ Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.

²⁷ Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відтинені двері темниці, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтікали вязники.

¹⁷ Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!

¹⁸ І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: У Ім'я Ісуса Христа велю я тобі вийди з неї! І того часу той вийшов.

¹⁹ А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старших.

²⁰ Коли ж їх привели до начальників, то сказали: Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,

²¹ і навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не годиться приймати, ані виконувати.

²² І натовп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх різками сікти.

²³ І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозорцеві, щоб їх пильно стеріг.

²⁴ Одержавши такого наказа, той їх повкидав до внутрішньої в'язниці, а їхні ноги забив у колоди.

²⁵ А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх.

²⁶ І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...

²⁷ Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені.