8 І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,
9 і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.
10 Тепер же чого спокутуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, ні ми не здолїли носити.
11 Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.
12 Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.
13 Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.
14 Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.
15 З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:
16 Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,
17 щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.
18 Звісні од віку Богові всі діла Його.