Дії 15:3-40 in Ukrainian

³ Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.

⁴ Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.

⁵ Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.

⁶ І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.

⁷ Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.

⁸ І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,

⁹ і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.

¹⁰ Тепер же чого спокутуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, ні ми не здолїли носити.

¹¹ Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.

¹² Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.

¹³ Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.

¹⁴ Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.

¹⁵ З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:

¹⁶ Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,

¹⁷ щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.

¹⁸ Звісні од віку Богові всі діла Його.

¹⁹ То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;

²⁰ а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.

²¹ Мойсей бо від стародавніх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.

²² Зводили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів мізк братами,

²³ написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.

²⁴ Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;

²⁵ то зводилось нам, зібравшим ся однодушне вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,

²⁶ людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.

²⁷ Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.

²⁸ Зводилось бо сьвятому Духу та й нам, ніякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:

²⁹ щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.

³⁰ Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.

³¹ Прочитавши ж (ті), зраділи від сього потїшення.

³² Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.

³³ Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.

³⁴ Зводив же Сила зостатись там.

³⁵ Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.

³⁶ По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всіх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.

³⁷ Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.

³⁸ Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на діло.

³⁹ Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,

⁴⁰ Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,

³ Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.

⁴ Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.

⁵ Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.

⁶ І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.

⁷ Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене, щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.

⁸ І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,

⁹ і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.

¹⁰ Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?

¹¹ Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони.

¹² І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!

¹³ Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: Мужі-браття, послухайте також мене.

¹⁴ Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.

¹⁵ І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:

¹⁶ Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,

¹⁷ щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім'я Моє кликано, говорить Господь, що чинить це все!

¹⁸ Господеві відвіку відомі всі вчинки Його.

¹⁹ Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,

²⁰ але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.

²¹ Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах.

²² Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва, і Силу, мужів проводирів між братами,

²³ написавши своїми руками оце: Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас!

²⁴ Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,

²⁵ то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими Варнавою та Павлом,

²⁶ людьми тими, що душі свої віддали за Ім'я Господа нашого Ісуса Христа.

²⁷ Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.

²⁸ Бо зволилось Духові Святому і нам, тягару вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:

²⁹ стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!...

³⁰ Посланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа.

³¹ А перечитавши, раділи з потішення того.

³² А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорували та зміцняли братів.

³³ А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.

³⁴ Але Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.

³⁵ А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.

³⁶ А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають.

³⁷ А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.

³⁸ Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.

³⁹ І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру.

⁴⁰ А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений.