Дії 14:3-28 in Ukrainian

³ Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх.

⁴ Та розділилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами.

⁵ Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх,

⁶ вони довідавшись, повтікали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю,

⁷ і там благовіствували.

⁸ А один чоловік у Листрі сидів невдужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий ніколи не ходив.

⁹ Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати,

¹⁰ рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив.

¹¹ Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас.

¹² Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова.

¹³ Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотів зробити посьвят разом з народом.

¹⁴ Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ,

¹⁵ і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуемо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них.

¹⁶ Він у минувші часи попустив усім поганам ходити дорогами їх.

¹⁷ Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші.

¹⁸ се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту.

¹⁹ Прийшли ж з Антиохиї та Їкониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер.

²⁰ Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию.

²¹ І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию,

²² укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже.

²³ Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.

²⁴ І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию.

²⁵ А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию,

²⁶ а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодаті Божій на дїло, котре сповнили.

²⁷ Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри.

²⁸ Пробували ж там час немалий з учениками.

³ Та проте довгий час пробули вони там, промовляючи мужньо про Господа, що свідоцтво давав слову благодаті Своєї, і робив, щоб знамена та чуда чинились їхніми руками.

⁴ А в місті народ поділився, і пристали одні до юдеїв, а інші тримались апостолів.

⁵ Коли ж кинулися ті погани й юдеї з своїми старшими, щоб зневажити їх та камінням побити,

⁶ то, дізнавшись про це, вони повтікали до міст лікаонських, до Лістри та Дервії, та в околиці їхні,

⁷ і Євангелію там звіщали.

⁸ А в Лістрі сидів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.

⁹ Він слухав, як Павло говорив, який пильно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,

¹⁰ то голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходити почав...

¹¹ А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!...

¹² І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.

¹³ А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, припровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.

¹⁴ Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи

¹⁵ та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.

¹⁶ За минулих родів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,

¹⁷ але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.

¹⁸ І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.

¹⁹ А з Антіохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили Павла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...

²⁰ Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступного дня він відбув із Варнавою в Дервію.

²¹ І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони повернулися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,

²² душі учнів зміцняючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.

²³ І рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували.

²⁴ Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;

²⁵ і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,

²⁶ а звідти поплинули в Антіохію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.

²⁷ А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.

²⁸ І перебували вони немалий час із учнями.